Вас вітає Славутинка

 

Славутинка – аlma-mater поколінь

   Унікальній архітектурній пам’ятці, побудованій 115 років тому заможним адвокатом Данилом БАБИЧЕВИМ для вчительки (як подейкують, своєї коханої Стефанії Славутинської, яка згодом стала директором гімназії), судилося стати alma-mater не одного покоління школярів: жіноча гімназія, трудова школа, навчальний заклад №5 для дівчат, з 1961 р. – школа-інтернат №2, а з 2014 р. – спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів “Славутинка”. Тому не дивно, що на святкування річниці заснування, без перебільшення, історичного закладу зі всіх куточків світу злітаються випускники (підприємці та перукарі, економісти та медики, водії та вчителі, є навіть начальник вантажного порту та військовий політолог).

   Мармуровими сходами школи піднімався свого часу доктор Булгаков (тоді він ще не був знаменитим автором “Майстра і Маргарити”). Йшла Перша світова війна, і будинок використовувався як військовий шпиталь. А милі янгольські личка зі стелі посміхалися українській поетесі Наталі КАЩУК, коли вона була ученицею дівочої школи №5 (50-ті роки минулого століття). І вже в наші дні частою гостею школи-інтернату була відома подільська письменниця, краєзнавець Тамара СИС. Славутинка й сьогодні радо приймає гостей, які зачаровані дивовижною атмосферою, що тут панує.

 Вчитися потрібно все життя…

   Останнім часом суспільству полюбилось англійське слово “brand”. Є такий, на нашу думку, і в Славутинці: на 230 учнів тут більше 80 працівників (з них – 42 педагоги). Це дивовижні люди. Вони не просто гарно виконують свою роботу, вони живуть цією школою: її вихованцями, її проблемами та перемогами, адже урок у школі триває цілодобово. Але нехай суворі інспектори не лякаються, бо поняття це насправді умовне. Якщо восьмикласник бере під опіку “першачка”, а вчитель чи вихователь, як мама, допомагає вирішити будь-яку дитячу проблему, або дівчинка в темряві спальні читає напам’ять подружкам листа від мами, яка в Італії від туги почала писати вірші (“Сьогодні вітер віє з України…”), це, погодьтеся, більше, ніж урок.

 Тут найкращі вчителі

  Сезон набору до 1 класу в розпалі. В учительській – молода мама. Хтось впізнає в ній колишню ученицю: “А чого до нас? Вам ближче до шкіл №2 або №8”. “Так, – погоджується жінка, – але тут найкращі вчителі”.

   Звичайно, в роботі кожного навчального закладу є позитив і є недоліки, на які компетентна комісія обов’язково вказала б, та оцінка – визнання самих випускників школи, які вже стали батьками, звучить як гімн нелегкій, часом виснажливій, але все-таки вдячній праці педагогів школи-інтернату.

 Вперед до щасливого майбутнього!

   Сьогодні ніхто не буде сперечатися з тим, що майбутнє за надсучасними інформаційними технологіями. І тому ми сміливо можемо сказати, що учням школи-інтернату неймовірно пощастило, адже в Славутинці найкращі в місті навчально-комп’ютерні комплекси. Майбутні комп’ютерні генії мають все необхідне (та навіть більше) для розвитку їхніх здібностей. Але чому майбутні? Учень 6 класу Максим Поліщук вже вражає своїми знаннями з інформатики, а в інтернет-олімпіаді “Юний програміст” посів 5 місце серед понад 1000 учасників!

   Та що там казати, навіть молодші школярі без труднощів “залізають” на потрібний сайт. Але, слава Богу, такої пошесті, як ігроманія, у школі немає. А все Його Величність режим! “Павутина павутиною”, а обід за розкладом.

 Скарбниця мудрості

  Постійних відвідувачів нашої бібліотеки важко чимось здивувати. Вони знають, що сьогодні вона перетворюється на Літературне кафе, де відбуваються зустрічі з цікавими людьми, завтра – на затишну морську бухту, де можна послухати захоплюючі розповіді бувалого морського “вовка”. А наступного тижня на гостини очікуватимуть сина видатного українського байкаря Микити Годованця, або ж, наприклад, кам’янчанина-мандрівника, який знає Африку, як рідне місто. Найкраща в області шкільна бібліотека, прекрасно, зі смаком оформлена, є не тільки скарбницею чудових дитячих видань, а й Клубом цікавих зустрічей, прес-центром шкільної газети “Сходинки”, архівом, в котрому зберігаються цінні спогади, фото, документи Славутинки (у планах школи – створення музею), врешті-решт, місцем народження евристичних ідей, аматорських творів. Такий собі райський куточок, де можна подискутувати про майбутнє, поділитися враженнями, “повисіти” в інтернеті.

 Цінуємо кожну мить життя

  Якщо ж вже йдеться про дозвілля, доречно сказати, що у вихованців школи-інтернату надзвичайно щільний графік (втім, не вважатимемо це мінусом), хоча певні труднощі таки існують. Школа розташована на перетині знаних у місті позашкільних закладів та екологічних осередків: Центр дитячої творчості з його розмаїттям гуртків, станція юних техніків, Ботанічний сад…

  Футбол, легка атлетика, бокс, художня вишивка, більярд, танці, ландшафтний дизайн, шахи, театр – усе це найфлегматичнішу дитину не залишить байдужою.

    А як же наші учні люблять подорожувати! І це не дивно, адже на новісінькому шкільному комфортабельному автобусі, обладнаному потужною вентиляційною системою та сучасною відеотехнікою, дорога до будь-яких чудес не є стомливою чи неможливою. А хочеться ж і танців нових навчитися в гуртку, яким керує найкращий хореограф міста Ярослав Мельник. І на секцію з боксу потрапити, адже саме тут, завдяки підтримці благодійного фонду “МіСт імені Михайла Савенка” та роботі чудового тренера з боксу Олега Люлька, народжуються справжні чемпіони. А ще відвідати казкові печери с. Кривче, переповнитися духом лицарства Хотинської фортеці, побувати в Карпатах…

Наш девіз (щоб не бути багатослівними): “Насолоджуйся кожною миттю життя!”.

 Вчимося впевнено йти до мети

  Славутинці знають, що спорт – це здоров’я та сила. Тому активно ним займаються і показують чудові результати. Участь в шкільних, міських, обласних змаганнях з футболу, легкої атлетики, боксу вчить учнів впевнено йти до своєї мети, допомагає усвідомити, що перемога не дається легко, але її солодкий смак запам’ятовується надовго. Це, як ніхто, розуміє учениця 10 класу Сабіна Новосад, яка в 2015 році стала чемпіонкою України з боксу серед юніорів.

  Напевно, завдяки великій любові школярів до спорту їхня мрія про новий спортивний майданчик здійснилася. У травні 2015 року Славутинка (єдина в Хмельницькій області) виграла конкурс, який влаштував фонд Кличка. І тепер юні спортсмени ще завзятіше займаються на суперсучасному спортивному майданчику.

 Завтра починається сьогодні…

  Завдяки піклуванню депутатів Хмельницької обласної ради, керівництву Департаменту освіти і науки фінансування закладу значно покращилося за останні роки. Сьогодні школа заслужено вважається однією з найкращих у місті. Допомагають інтернату і благодійники: Дмитро Савенко та Сергій Ісаєнко, які очолюють благодійний фонд “МіСт імені Михайла Савенка”, депутат Верховної ради Мельниченко Володимир Володимирович, керівники ЗАТ “Преттль-Кабель-Україна”, ТОВ “Подільськвибухпром”, ПрАт “Мамалигівський гіпсовий завод”.

  Нині в соціумі виникають пропозиції щодо ліквідації інтернатів, мовляв, дитині потрібна сім’я. Безперечно, сирітство – річ жахлива, але ж мова йде не лише про нього. Давайте порахуємо скільки батьків виїхало за кордон на заробітки і залишили своїх чад на бабусь глибокого пенсійного віку, двоюрідних тіток або ж просто на сусідів. А є ще ж малозабезпечені сім’ї, батьки-інваліди або тимчасово засуджені.

  Без сумніву, зміни потрібні. І ми пройшли довгий та складний шлях, аби вони відбулися.

  30 квітня 2014 р. під час чергової сесії Хмельницької обласної ради було прийнято рішення про реорганізацію закладу в спеціалізовану школу-інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов, інформатики та предметів технологічного профілю.

  Ми не зупиняємося на досягнутому. Плануємо, виконуємо заплановане і знову плануємо. Найближча наша мета – побудова спортивного комплексу з басейном та спортивним залом, в якому зможуть займатися не лише славутинці, а й учні з інших шкіл міста, проводитимуться змагання всеукраїнського рівня.

  Дійсно, те, яким буде наше завтра, залежить від того, що ми робимо для цього вже сьогодні.

  Автор школи майбутнього Джон ДЬЮЇ писав: “У дитини є право насолоджуватись дитинством!” До цього гасла можна було б додати: “Щасливе дитинство – запорука успішної самореалізації в дорослому житті”.

 

 

Leave a reply